Для педагогів

 

Рекомендації для вчителів з ефективного спілкування з учнями, підтримки дисципліни

 

1. Запобігайте упередженого ставлення до учнів. Не виявляйте антипатій, сподіваючись на погану поведінку. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями. Оцінюйте[A1]  окремі вчинки, поведінку, а не дитину. Учні, навіть з «важкою» поведінкою, вміють приємно дивувати!

2. Будьте послідовними та справедливими, дотримуйтесь встановлених правил. Перш ніж зробити зауваження, розберіться, що сталося.

3. Пам’ятайте про повагу до учнів: кожен з них – особистість. Уникайте образливих слів, принижень, будьте тактовними. Спілкуйтеся з учнями так, як ви би спілкувались з дорослими людьми. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню авторитету вчителя.

4. Враховуйте вікові та індивідуальні особливості учнів під час навчання.

5. Якщо дитина не працює на уроці (або раптом перестала працювати), спробуйте з’ясувати причини такої поведінки, використовуйте незвичні шляхи мотивації.

6. Заохочуйте найменші успіхи учнів, створюйте ситуації успіху.

7. Будьте прикладом ефективної взаємодії з оточуючими для учнів.

8. Не перебільшуйте із моралізуванням, не відволікайтесь на незначні порушення.

9. Не соромтесь виявляти почуття гумору. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний вчитель.

10. Залучайте учнів до планування деяких уроків, просіть поради, проводіть мозкові штурми для пошуку нових ідей. Креативність допомагає навчатися із цікавістю.

11. Запропонуйте учням разом виробити правила поведінки та обговоріть, навіщо потрібне кожне із них.

12. Пам’ятайте, що ображатися на дітей – не ефективно, що ви – доросла людина. Відхилення в поведінці учня – це сигнал, що він потребує допомоги.

13. Формуйте довірливі відносини з дітьми. Вони повинні знати, що можна не боятися звернутися до вас з певним питанням.

14. Якщо дитина збуджена, виявляє бурхливі емоції, даремно обговорювати її поведінку тут і зараз: вона не в змозі сприйняти ваших рекомендацій. Варто дати дитині заспокоїтись, а вже потім обговорити ситуацію.

15. Будьте терплячими: діти – парадоксальні. Процес виховання досить тривалий, і немає універсальних засобів змінити поведінку дитини за короткий проміжок часу.

 

Спілкування з дітьми з числа внутрішньо переміщених осіб: поради класним керівникам

 

Вчителю важливо підтримувати звичний шкільний розпорядок, що допомагає дітям відчувати безпеку, а також те, що є речі, які залишаються звичними. Потрібно продовжувати підготовку до запланованих шкільних подій, підключаючи до цього дітей із сімей внутрішньо переміщених осіб. Повернення до звичного життя допомагає дитині зміцнити почуття безпеки та здатності керувати своїм життям. Підтримка звичного способу життя дуже позитивно діє на дитину та є для неї доказом власної безпеки та стабільності.

Поради класному керівнику щодо взаємодії з дитиною:

• ·        надавайте фактичну інформацію відповідно до віку;
• ·        зрозуміло, відкрито пояснюйте те, що відбувається;
• ·        допоможіть у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малювання тощо;
• ·        порадьте дитині, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо діти цікавляться перебуванням у бомбосховищах чи обстрілами, чи хтось із батьків постраждав або загинув);
• ·        в позакласний час або на перервах організовуйте відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;
• ·        сприяйте загальній підтримці як у сім’ї, так і в навчальному закладі;
• ·        підтримуйте знайомий звичний розпорядок дня для
• ·        відновлення відчуття спокою;
• ·        регулярно запевнюйте, що все буде добре, що дорослі
• ·        піклуються і дбають про безпеку;
• ·        якщо дитина переживає втрату або має депресивні прояви, повідомте батьків або родичів/опікунів, щоб вони мали можливість підтримати її; розкажіть їм, як підтримати дитину;
• ·        порадьте батькам звернутися до соціальної служби, психолога.

Д    Джерело: https://mon.gov.ua/storage/app/media/pozashkilna/psyhologichna-sluzhba/pos-bnik-shhodo-psixosocz-alno-dopomogi.pdf

 

Попередження суїциду: пам]ятка для батьків та педагогів

 Можливі причини появи думок про суїцид

1. Відсутність доброзичливої уваги з боку дорослих.

2. Різке підвищення загального темпу життя.

3.Алкоголізм, наркоманія батьків або самих підлітків

4. Жорстоке поводження з підлітком, психологічне, сексуальне чи фізичне насильство;

5. Невпененість у завтрашньому дні

6. Соціально-економічна детстабілізація

7. Відсутність морально-етичних цінностей

7. Втрата сенсу життя

Ознаки готовності дитини до суїциду

1. Втрата інтересу до будь-яких занять, зниження активності, апатія

2. Нехтування власним зовнішнім видом, неохайність

3. Поява потреби до усамітнення, віддалення від рідних та близьких людей

4. Різкі перепади настрою, неадекватна реакція на слова, безпричинні сльози, полвільне

 нерозбірливе мовлення

5. Різке зниження успішності в школі, неуважність

6. Погана поведінка у школі, прогули занятть, порушення дисципліни

7.Схильність до ризику, невиправданих і необачних вчинків

8. Проблеми зі здоров'ям: втрата апетиту, погане самопочуття, безсоння, кошмари у сні

9 Байдуже розставання з речами або грошами, роздарювання їх

10. Прагнення завершити усі справи, вибачитись за все 

11. Самозвинувачення, або навпаки - визнання залежності від інших

12. Жарти та іронічні висловлювання або філософські роздуми на тему смерті

Поради, які можуть змінити ситуацію

1. Уважно вислухайте підлітка без осуду і з повною відповідальність вникнути в проблему

2. Оцініть серйозність намірів і почуттів дитини

3. Оцініть глибину емоційної кризи. Підліток може відчувати серйозні труднощі, але при цьому не думати про самогубство. Часто людина, яка нещодавно знаходилась у стані депреіЇ, раптом почуває бурхливу, невпинну діяльність. Така поведінка також може слугувати підставою для тривоги.

4.Уважно ставтеся до усіх, навіть самих незначних образ і скарг. Не нехтуйте нічим зі сказаного дитиною.

5. Відкрито обговорюйте сімейні та особистісні проблеми і взаємовідносини

7. Підтримуйте дитину у прагненнях для досягнення мрій. Вчіть її бачити і реально оцінювати життєві труднощі та долати їх

8. Заохочуйте і розвивайте в дитині все хороше, допоможіть їй усвідомити  свої можливості і прийняти себе.

9. У будь-якій ситуації будьте уважним слухачем  та делікатним порадником. 

Мобінг та булінг на робочому місці: як не стати жертвою

Проблема мобінгу на робочому місці

Вас часто і, на вашу думку, безпідставно критикують, ігнорують ваші успіхи, перебільшують прорахунки? Вам здається, що ставлення до вас з боку колег і керівництва є упередженим? Ви часто отримуєте від співробітників необхідну інформацію в останній момент або тоді, коли вона вже неактуальна? Ви відчуваєте себе в ізоляції? Ви є об’єктом пліток, насмішок і образ? Що відбувається?

Ймовірно, ви – жертва мобінгу!

Мобінг (від англ. to mob – переслідувати, нападати гуртом) – це психологічний терор, тиск, цькування співробітниками свого ж колеги.

Чому виникає мобінг?

Причини можуть бути різними.

Ви – новий член колективу. Щойно прийшли на роботу і відчуваєте, що тут вам, м’яко кажучи, не раді.

Можливо, через те, що ви зайняли місце іншої людини, яку любили в колективі й не хотіли її звільнення. У такому випадку негатив від ситуації, що склалася, автоматично переноситься на вас, хоча жодної вашої провини тут немає.

Або через те, що колеги відчувають ваш потенціал і не хочуть вашого просування по кар’єрних сходах. Хтось хотів обійняти посаду, що дісталася вам, і тепер намагається усіляко довести вашу неспроможність.

Чи ви не приймаєте правила, встановлені в колективі, й таким чином одразу провокуєте бажання вас позбутися.

Ви давно працюєте в колективі й раптом почали відчувати себе небажаною персоною? Що може бути причиною? Можливо, керівник хоче, щоб ви звільнилися. І мобінг – це спосіб, який дозволить, не застосовуючи офіційних заходів, змусити працівника піти. Ймовірно, ви перешкоджаєте чийомусь кар’єрному зростанню.

Або ви – неординарна особистість, яка своєю зовнішністю чи поведінкою дратує оточуючих, що не готові прийняти того, хто відрізняється від них.

Проте завжди слід пам’ятати, що реакція на нашу поведінку є відповіддю на те, що відбувається. Ми власними вчинками можемо провокувати неприйняття. Не так часто жертвою мобінгу стає привітна і доброзичлива людина.

Чим небезпечний мобінг?

Страждають жертви мобінгу. Ізоляція й цькування можуть стати причиною психічних розладів, появи невпевненості в собі, вразливості, тривожності, падіння самооцінки. Працівник постійно перебуває в стресовій ситуації, а це, у свою чергу, може стати причиною головного болю, підвищення або зниження артеріального тиску, безсоння, загострення хронічних захворювань. І навіть після того, як людина змінить місце роботи, згадка про те, що відбулося, буде впродовж багатьох років позначатися на її самопочутті та самооцінці.

Від мобінгу страждає і сам колектив. Продуктивність праці знижується через те, що працівники не контактують і, відповідно, не можуть повноцінно обмінюватися інформацією та ідеями. Вони часто витрачають час і сили на конфлікти, а не на виконання роботи. Тому знижується і результативність роботи.

Як уникнути мобінгу?

• Шукайте порозуміння з колегами.
• Не демонструйте роздратування. Не будьте різкими.
• Шукайте спільні нейтральні теми для розмов (про погоду, про природу, про літературу). 
• Вітайте колег зі святами. Беріть участь у спільних заходах.
• Не уникайте спілкування на перерві.
• Не поширюйте пліток. Не беріть участі в обговоренні вчинків інших.
• Спробуйте побудувати відносини навіть з тими, хто ставиться до вас недоброзичливо.
• Намагайтеся не порівнювати себе з іншими. Крім особистого розчарування, це може призвести ще й до появи претензій (часто невиправданих) до колег.
• Не вдавайтеся до критики без вагомих підстав.

Що робити, якщо ви стали жертвою мобінгу?

• Не поспішайте звільнятися.
• Не мовчіть. Спробуйте поговорити з колективом. Розкажіть про те, чого ви хочете.
• Намагайтесь відстоювати свою позицію. Відповідайте на зауваження. Аргументовано пояснюйте свої вчинки.
• Не дозволяйте принижувати себе. Якщо ви проаналізували ситуацію і зрозуміли, що вашої провини немає, будьте впевнені у собі. Не знижуйте самооцінки. Не закривайтеся.
• Спробуйте знайти позитивні риси в людей, з якими працюєте. Або подумайте про те, що, можливо, ви просто необ’єктивно ставитеся до них.
• Якщо справа у тому, що керівник хоче вас позбутися, відстоюйте свої права – вимагайте службової перевірки, пояснень, офіційно висловлених претензій. Проте, якщо компромісу не вдалося досягнути, можливо, краще звільнитися. Жодна робота, якою б цікавою і престижною вона не була, не варта життя і психічного здоров’я.

Булінг учнями вчителя

прояви булінгу щодо вчителя:

•  ігнорування;
•  образливі прізвиська;
• обговорення приватного життя вчителя;
•  систематичне порушення дисципліни;
• відмова виконувати вимоги педагога;
•  негативні пости у соцмережах;
•  відправка листів з образами та погрозами (частіше за все – анонімних).

Причини булінгу щодо вчителів

• Найчастіше ініціатором булінгу щодо вчителя стають ті діти, які ображають і своїх однолітків. Це можна порівняти з виходом на новий рівень «майстерності» – коли лідер прагне продемонструвати, що не боїться навіть дорослих.
• Цькують насамперед тих, хто не може за себе постояти. Це педагоги, які проявляють крайню терплячість, дозволяють з себе знущатися, не можуть поставити задираку на місце.
• Однією з найбільше поширених причин є невміння педагога налагодити з учнями гарні взаємини, зворотній зв’язок, неповага до них.
• Важливим фактором є професійне вигорання: якщо учителю самому вже «нічого не хочеться», він є песимістом та вічно незадоволеним – діти це відчувають і підсвідомо «карають» учителя за те, що і їм самим стає нудно. А з іншого боку – підштовхують його до звільнення, щоб на його місце прийшов інший.

Серед інших причин:

•  нетактовна поведінка учителя
• учитель, прагнучи стати учням другом, дозволив їм панібратство (іншими словами, дозволив вилізти собі на голову);
• не слідкує за своїм зовнішнім виглядом;
• закриває очі на проблему та дозволяє деструктивним настроям наростати.

Підбиваючи підсумок: головна причина булінгу щодо педагогів – це втрата їхнього авторитету серед учнів.

У сучасних школах багато вчителів старої радянської закалки. А в той час була апріорна повага до вчителя. Викладачі досі чекають такого ставлення від учнів, але його, на жаль, вже не існує. Професія педагога знецінилася, але люди цього не відчувають, і, як і раніше, вимагають залізної дисципліни і поваги. Діти не готові до цього, тому виникає багато конфліктів.

Що робити?

• По-перше, слід зізнатися самому собі, що ця проблема існує та усвідомити, що педагог став жертвою насилля. Варіант «перечекати» відкинути зразу. Навпаки – про проблему мають знати і адміністрація освітнього закладу, і батьки учнів, які ображають учителя. Потрібно розібратися у причинах, а тоді прибирати наслідки.
• По-друге, педагогу варто замислитися: можливо, він робить щось не так? Чому учні вибрали саме його? Нецікаві уроки? Занадто сувора поведінка? Чи навпаки – дозволив перейти межі дозволеного? Дуже важливо бути цікавим для своїх учнів, проявляти доброзичливість і водночас не перетворюватися на тирана. Не демонструвати свою перевагу, і в той же час не виказувати занепокоєння і страх.
• По-третє, навчитися поважати себе. І не декларативно, а «на ділі». Знати свої права, показати, що педагог готовий їх відстоювати. Не боятися при цьому «підняти на вуха» керівництво закладу, а не мовчки погоджуватися «не виносити сміття».  Якщо ж педагога у цьому не підтримають – то чи варто залишатися на такому місці роботи?
• По-четверте, складіть правила поведінки. Це своєрідна угода з учнями. Важливо прописати у ній не лише обов’язки учнів, а й власні, як і окреслити вчинки-табу. Звичайно, це не юридичний документ, проте визначення правила гри дисциплінує і дозволяє стримати прояви негативної поведінки.

 

Довірливі відносини між педагогом та учнем. Роль значущого дорослого в житті дитини

  Оскільки завдання школи – не тільки давати знання, а й разом із сім’єю виховувати особистість, формувати певні цінності, давати можливість дитині розвиватися у різних напрямах, характер спілкування вчителя (а особливо – класного керівника) з учнем є важливим чинником для розвитку дитини, її поведінки у школі, відносин з оточуючими.

   Однією із засад концепції Нової української школи є педагогика партнерства, основними принципами якої є:

- Повага до особистості;

- Доброзичливість і позитивне ставлення;

- Довіра у відносинах;

- Діалог – взаємодія – взаємоповага;

- Розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);

- Принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність, прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

        Проблема взаємин вчителя й учня охоплює коло питань, що включають, зокрема, поважне ставлення до особистості дитини, врахування її інтересів і потреб; організації життя і діяльності дітей на підставі створення умов для прояву ініціативи, самостійності, творчості; визнання авторитету учнівських громадських організацій, надання їм належних повноважень; терпимість до суджень дітей, визнання за ними права висловлювати свої думки, зауваження про роботу і життя школи. Вчитель, що будує свої стосунки з учнями на основі довіри і розуміння, поваги, взаємної підтримки і вимогливості, не зазнає труднощів у міжособистісному спілкуванні. Якщо вчитель у своєму вихованці бачить одні недоліки, ставлення до нього родини учня стає недоброзичливим, виникає бар'єр відчуженості між родиною і школою. Отже, необхідно намагатися уникати упереджених суджень про учнів, помічати та заохочувати позитивну поведінку, не ставити «ярликів».

      Довірливі відносини вчителя і учня не передбачають так званого «панібратства» - мова йде про взаємоповагу, можливість дитини довірити дорослому свою проблему (що буває надзвичайно важливо, коли трапляються випадки булінгу, кібербулінгу, насильства) і бути почутим, повністю прийнятим як особистість. В певних випадках це вимагає від педагога багато терпіння, роботи над собою, оскільки діти часто перевіряють межі дозволеної поведінки, випробовують дорослих на міцність. Важливо не забувати про почуття гумору, враховувати особливості характеру та життєвих обставин кожної дитини.

       Термін «значущого іншого» вперше ввів американський психіатр Г.Саліван, розуміючи під цим поняттям певну людину, чия думка високо оцінюється іншою людиною, це свого роду референтна особистість. Наявність її у дитини з кола сім’ї, в особі вчителя, тренера, старшого брата (сестри) – це по суті її відчуття безпеки і відсутність у неї страхів. Значущими дорослими для дитини можуть бути батьки, інші родичі, педагоги, тренери, керівникі гуртків тощо. Якщо дитина зростає у сім’ї, яка в частково або повністю втратила можливості до виконання виховної функції, для неї надзвичайно важливим є знайти таку людину, яка буде прищеплювати соціально бажані цінності та норми поведінки, спрямовувати не тільки її навчальну діяльність, а і допомагати в життевих проблемах. Завдання школи – спробувати віднайти для дитини значущого дорослого, зменшити ризик того, що учень знайде його серед осіб з делінквентною, девіантною поведінкою.